
Виговський Іван (? – 1664) – діяч українського козацтва.
Походив зі старовинного українського шляхетського православного роду. По
закінченні Києво-Могилянської колегії служив у державних установах. У роки
Визвольної війни став одним із найближчих соратників Б. Хмельницького, генеральним писарем
Війська Запорозького. Після смерті Б. Хмельницького обраний наказним гетьманом
при Юрії Хмельницькому, а згодом добився гетьманської булави. На посаді
гетьмана здійснював антимосковську політику, розгромив промосковське повстання
козаків (1658), а під Конотопом прислані російські війська (1659). Уклав у
Гадячі угоду з Річчю Посполитою (1658), яка була ратифікована польським сеймом.
Ця угода надто обмежувала права України, що зменшило підтримку Виговського
серед козацтва. У жовтні 1659 р. на «чорній раді» він був усунутий від
гетьманства і повернув владу Юрію Хмельницькому. Після цього перебував на
польській державній службі. В 1664 р. за наказом свого особистого ворога – тодішнього
гетьмана Правобережної України Павла Тетері – був заарештований, безпідставно
звинувачений у зраді польського
короля і розстріляний.