Для 9-В класу

Практичне заняття з історії України "Українські історичні пісні як чинник формування національної історичної пам'яті"

Завдання: Довести, що українські історичні пісні дійсно є важливим чинником для формування історичної пам'яті українського народу

Українські народні історичні пісні

Історичні пісні належать до найкоштовніших перлин поезії українського народу. В них знайшли відображення всі перипетії вітчизняної історії, вони розкрили перед світом кращі риси характеру наших людей: їхню працьовитість, безмежну відданість батьківщині, волелюбність, мужність і стійкість у боротьбі проти соціального і національного гніту.


Серед усіх народних пісень історичні виділяються своєю сюжетністю, насиченістю розповідними елементами, хоч у них наявні ліричні відступи, інші художні засоби, що посилюють емоційний потенціал твору, забезпечують його краще сприйняття. Це було продовженням традицій народного епосу й лірики, започаткованих у добу Київської Русі.

Характерною особливістю історичних пісень є відсутність міфологічних образів, надприродних сил. Тут діють реальні люди - представники певної історичної епохи. Ця обставина пояснюється відносно пізнім походженням цих пісенних творів - жанр історичної пісні формувався у ХV-ХVІ століттях, коли дохристиянсько-язичницька обрядність, обожнювання природних явищ вивітрилися із свідомості людей. Нові реалії, потреби боротьби проти іноземного гноблення за соціальне і національне визволення вимагали нових мотивів у пісенній творчості. З'являються образи невідомих в історії (епічних) або відомих народних героїв (Максим Залізняк, Устим Кармалюк), славетних запорожців з їхньою Січчю - центром українського козацтва, реальної військової сили, створеної українським народом для визвольної боротьби.

Ще однією істотною ознакою історичних пісень є перебільшення (гіперболізація), завдяки чому підкреслюються виняткові фізичні та моральні якості героїв-богатирів. Проте це не впливає на реалістичність відображення історичних подій, а лише посилює їхню велич.

Творцями і поширювачами пісень цього жанру були кобзарі, які в народній уяві також стали героями тієї неспокійної доби. Народ їх любив і підтримував, а гнобителі боялись їхніх правдивих слів і за це переслідували. В історії відомий факт страти польською шляхтою кобзарів - учасників Коліївщини Варченка, Сокового, Скряги (1770 р.).

Однією з найважливіших рис пісень цього жанру є те, що вони супроводжують історію, знайомлять з нею не одне покоління і залишають для нащадків усе те найкраще, що не розгубив наш народ на многотрудних перехрестях життєвих доріг.

Приклади пісень

А в неділю рано,
Як ми повставали,
То нас молоденьких
В кайдани кували.
В кайдани кували,
В тюрму замикали,
За те, що ми в Белзцю
Панів виганяли...
Там у чистім полі
Береза стояла,
А на тій березі
Зозуля кувала.
Не була зозуля —
Тільки рідна мати,
Плакала-ридала, —
Сина не видати.
«Щоб ти знала, мамо,
Яка мені біда,
Ти би сь передала
Голубчиком хліба.
Голубчиком — хліба,
Голубкой — водиці,
Щоби сь знала, мамо,
Як тяжко в в’язниці.
Щоби сь знала, мамо,
Як тяжко в неволі, —
То би сь передала
Горобчиком солі.
На Великдень рано,
Як ви пиво пили,
То нас молоденьких
Нагайками били.
Нагайками били,
В тюрму замикали,
За те, що ми в Белзцю
Панів виганяли».

В славнім місті під Хотином,
Гей, гей, у потоку,
Б’ється турок із москалем
Більше як півроку.
Коли стали та й москалі
Від рана до ночі, —
То не єден турок-баша
Замкнув свої очі.
Коли стали та й москалі
Як у половині, —
Нехай знає турок-баша,
Которий день нині!
Коли крикне турок-баша
Та на свої турки,
Голос гуде: «Досить-буде!
Погинемо тутки!
Утікаймо в Волощину,
В волоськеє місто.
Ачей би нас боронило
Від москалів міцно!»
Чорні кави, чорні врони
Круту гору вкрили, —
Гей, молодих турків-башів
Москалі побили.

В шахту спускається — з світом прощається,
Жадно він дивиться в світ,
Дома — там діти, сім’я дожидається,
Живий він вернеться, чи ні?

Помниш, тієї минулої ноченьки
Він під вагони попав;
Ми підняли, він, весь кров’ю облитий,
Дуже, нещасний, стогнав.

Руки побиті, породою зрізані,
Кров по долонях біжить,
Краплями капає, з гряззю мішається,
Вспомниш, аж серце болить.

Весь пошматований, кості поламані,
Довго, нещасний, стогнав:
«Діти, прощайте... сирітки зосталися», —
Тільки і встиг він сказать.

Та ось як копійка трудом добувається,
Ось де життя гірняка!
Вічно він мається! Доля проклятая —
Така ти важка і гірка.

Випустив цар
Свій маніфест —
Всім мерцям свободу,
Живих під арест!

Не сумуй, робітник, —
Цьому прийде кінець,
Бо в царя не хватить
Грошей на свинець.

Цар Олександр третій —
Винний торговець.
А синок Миколка —
П’яний, як отець.

Не сумуй, робітник, —
Цьому прийде кінець,
Бо в царя не хватить
Грошей на свинець.